Народилася в селі Гребінка на Полтавщині в липні 1937-го. Батько працював на залізниці, мати вела господарство. Потім почалася війна. Батько пішов на фронт і не повернувся. Родину евакуювали, голодували, вижили якось.
Після війни переїхали до Києва. Там Ада закінчила школу і раптом вирішила – піду в театральний. У 1955-му вступила до інституту імені Карпенка-Карого. Вчилася в майстерні Володимира Неллі, який розгледів у дівчині щось особливе.
Ще на третьому курсі її забрали до театру Лесі Українки. І от з 1959-го вона там. Фактично все своє життя – на одній сцені. Зараз, у 88, її ім’я досі висить у програмках як почесної артистки театру.
Також читайте: Джеймс Ван Дер Бік помер у 48 років: причина смерті актора
Про сім’ю: Костянтин Степанков, син і онуки
Перший і єдиний чоловік – актор Костянтин Степанков. Познайомилися в театрі, закохалися відразу. Одружилися в 1959-му. Прожили разом понад 50 років – доки він не помер у 2012-му.
Син Костянтин народився в 1968-му. Теж став актором і режисером. Знімався з мамою в кількох фільмах. Зараз йому під шістдесят, живе окремо, але постійно навідує матір.
Є троє онуків. Ада Миколаївна часто каже, що саме вони тримають її в тонусі. Приїжджають, розповідають про свої справи, допомагають по господарству. Про правнуків поки не згадує – може, є, може, ще ні. Але усміхається загадково, коли питають.
Після смерті чоловіка була дуже важка депресія. Тоді казала – не знаю, як жити далі. Але онуки витягли. І робота. Театр завжди був її порятунком.
Які фільми з Адою Роговцевою найвідоміші
Понад 70 ролей за життя. Найперша зіркова – Проня Прокопівна в “За двома зайцями” (1961). Цей фільм досі крутять по телевізору, і всі пам’ятають ту сцену з базаром. Роговцева тоді була молодою, але вже грала так, ніби прожила сто років.
Потім були “Сон”, “Хто повернеться – долюшка”, “Комісари”, “Марина”. У вісімдесятих зіграла в “Військово-польовому романі” – за цю роль отримала Державну премію СРСР. Серйозно, вона там просто неймовірна. Без слів можна плакати, дивлячись на її обличчя.
Після 2000-х працювала менше. Були “Війна очима кота”, “Мама”, навіть камео в “Слузі народу” (так, так, в тому самому серіалі). Останні роки – “Скажене весілля” і кілька короткометражок.
Зараз практично не знімається. Здоров’я не дозволяє. Але коли запрошують на прем’єри чи в гості до програм – приходить. Бо любить це все досі.
Як Ада Роговцева живе зараз у 88 років
Здоров’я підводить. Був інсульт десь у 2010-х, відновилася, але ноги дають про себе знати. Ходить важко, тому рідко виходить без допомоги. Син допомагає, онуки теж.
Живе в Києві. Має квартиру, де вся стіна завішана фотографіями – з чоловіком, з дітьми, з вистав. Каже, що коли сумно – дивиться на ці знімки і згадує.
Досі цікавиться новинами. Дивиться телевізор, читає (коли очі дозволяють), зустрічається з друзями-акторами. Іноді приходить до театру Лесі Українки – посидіти в залі, подивитися виставу. Її там обожнюють, всі підходять, обіймають.
А ще вона любить співати. Казали, що коли приходять гості – обов’язково заспіває якусь пісню зі своїх фільмів. Найчастіше “Ой у лузі червона калина”. І всі плачуть. Бо голос хоч і старенький, але душевний.
Роговцева каже – я щаслива. Бо є пам’ять про тих, кого люблю. Бо є сім’я. Бо є життя, яке прожила не даремно.
