15 лютого 2026 року поблизу села Писарівка Сумської області під час бойового завдання в підрозділі БПЛА загинув 28-річний Дмитро Русецький – відомий кікбоксер, майстер спорту міжнародного класу WAKO, багаторазовий чемпіон України, призер етапів Кубка світу та Європи, який після початку великої війни пішов захищати країну.
Також читайте: Померла Ірина Шевчук: зірка «А зорі тут тихі» та заслужена артистка України
Як кікбоксер став воїном
Дмитро жив кікбоксингом. З раннього дитинства ходив на тренування, виходив на ринг, забирав медалі. Титули чемпіона України, призові місця на Кубках світу та Європи – це не просто нагороди, це роки виснажливих тренувань і характеру. Він завжди бився до кінця. Коли почалася велика війна, вибір був очевидним. Пішов у ЗСУ, потрапив у підрозділ БПЛА. Фізична форма, витривалість, холодна голова – усе, що набув у спорті, стало в пригоді на війні. Він захищав країну так само, як раніше захищав перемогу на татамі.
Що кажуть про тренера його учні
Дмитро не просто змагався – він передавав знання. Як тренер був суворим, але дуже справедливим. Умів знайти підхід до кожної дитини, мотивував, вчив перемагати себе. Учні пишуть:
«Він розвивав не тільки тіло, а й характер. Завжди допомагав пройти через труднощі».
Федерація називає його неймовірно талановитим наставником, який присвятив себе молоді. Ольга Павленко підкреслила: його приклад – це сила духу і любов до України. Після загибелі в коментарях тисячі подяк: фото з тренувань, спільні знімки, слова, що він назавжди в серцях.
Загибель під Писарівкою
15 лютого Дмитро виконував завдання біля Писарівки – гарячий напрямок, де постійно ведуться бої. Обставини загибелі ще уточнюють, але факт один: поліг на полі бою. Звістку принесла Ольга Павленко:
«Він був сильним на рингу і мужнім на фронті».
Сумщина забрала вже не одного героя. Для спортивної спільноти це черговий важкий удар. Федерація обіцяє вшанувати пам’ять: проводитимуть турніри його імені, меморіали – щоб ім’я Дмитра жило.
Як прощаються з Дмитром Русецьким
Соцмережі заповнені його фото: в екіпіровці, з кубками, з учнями на тренуванні. Люди пишуть: «Світла людина», «Герої не вмирають», «Він боровся за те саме, за що йшов на ринг – за свободу». Федерація: «Його відданість Україні назавжди в наших серцях». Учні дякують за уроки мужності. Дмитро – не просто спортсмен. Він символ: від чемпіонських перемог до останнього подвигу. Його приклад надихає боротися до кінця.
Війна забирає найкращих – тих, хто міг би ще багато дати. Дмитро віддав усе: ринг, дітей, життя. Вічна пам’ять Герою.
