Поплавський — це не просто прізвище, це ціла інституція. Він очолював університет майже тридцять років! Певною мірою, він побудував імперію на піарі, варениках та українській пісні. Багато хто його критикував за занадто яскравий стиль, але ж результати на обличчі: з провінційного інституту він зробив бренд, про який знає кожен школяр. Але тепер — все. Офіційно.
Також читайте: LAUD на Євробаченні-2026: біографія, особисте життя та шлях до великої сцени
Чому Михайло Поплавський пішов з посади ректора КНУКіМ
А й справді — що стало причиною такого радикального кроку? Власне, сам Михайло Михайлович каже, що хоче передати штурвал новому поколінню. Розумієте, йому вже далеко за сімдесят, і хоч енергії там ще на трьох, біологічний годинник не обманеш. Певною мірою, це виглядає як логічний крок мудрої людини, яка хоче побачити плоди своєї праці з боку.
До речі. Ходять чутки, що він не зовсім іде «у відставку». Поплавський планує залишитися президентом університету. Тобто, стратегічне управління — за ним, а вся «операційка» та паперова тяганина — на плечі нового наступника.
Хто стане новим ректором Університету культури: головні претенденти
Ось тут починається найцікавіше. Риторичне питання: хто зможе замінити людину-оркестр? Бачите, знайти таку ж харизматичну постать — завдання із зірочкою. У кулуарах університету вже шепочуться про кілька прізвищ.
- Проректори, які роками працювали «в тіні» метра.
- Відомі випускники, які мають досвід в управлінні шоу-бізнесом.
- Можливо, хтось із зіркового викладацького складу.
Скажімо так, наступнику буде несолодко. Йому доведеться не просто керувати, а постійно витримувати порівняння з «батьком». Розумієте, це як намагатися переспівати хіт, який вже тридцять років у ротації. Хто б міг порадити ідеальну кандидатуру? Певно, тільки сам Михайло Михайлович.
Що буде з КНУКіМ після відставки Михайла Поплавського
Багато хто боїться, що без «співаючого ректора» виш втратить свій лоск. Власне, Поплавський тримав усе на власних зв’язках та харизмі. Але знаєте, система вже налагоджена. Університет культури — це величезний механізм. Років зо два тому я бачив, як там все працює зсередини: там кожен гвинтик знає своє місце.
Певною мірою, оновлення може піти на користь. Нова кров — це завжди нові ідеї, діджиталізація та сучасні підходи. Хоча… чесно кажучи, без фірмового «кропив’яного» стилю це буде вже трохи інший університет.
