Село Благодатне, Донецька область, 1929 рік. Батько — шахтар. Дід помер у Голодомор. Батько загинув на фронті в сорок третьому. Мати лишилася сама з дітьми.
Михайло Денисенко — так його звали в миру — у сімнадцять вступив до семінарії в Одесі. Потім поїхав до Москви, в академію. На другому курсі, першого січня 1950 року, прийняв постриг. Став Філаретом. Це ім’я вже не відпустив до самого кінця.
Далі все йшло швидко. Захистив дисертацію. Викладав. Керував. У тридцять три — вже єпископ. До шістдесят шостого — архієпископ Київський. Потім митрополит. Все це — ще в складі Московського патріархату, але вже з власною головою на плечах.
Також читайте: Зірка Ліги сміху Олександр Замша помер: причина смерті, біографія
Розрив із Москвою: як це відбувалося
1990-й. Помирає патріарх Пиймен. Філарет — один із головних кандидатів на патріарший престол у Москві. Програє. Повертається до Києва.
І щось переключається.
1992-й — собор, незалежність, нова Церква. Москва не пробачила. В 1997-му — анафема. Офіційно відлучений, прокляти й викреслений.
Він продовжував служити. Будував храми, рукополагав єпископів, збирав парафії. УПЦ Київського патріархату під його керівництвом виросла в серйозну структуру — не на папері, а реально, з людьми і будівлями по всій країні.
Томос 2019 року прийшов уже без нього в головній ролі. Але дорогу до нього він прокладав із 1992-го — і це факт, який важко заперечити навіть тим, хто його не любив.
Дружина і діти Філарета: чутки, які тягнулися роками
Чернець. Обітниця. Офіційно — ні дружини, ні дітей.
Але в дев’яностих, коли він пішов проти Москви, зі шпальт посипалось інше. Євгенія Родіонова — нібито цивільна дружина. Нібито двоє доньок і син Андрій.
Філарет відповідав щоразу одне й те саме: Євгенія — названа сестра, він увійшов у родину після загибелі її брата, племінники живуть окремо, нічого він не порушував.
Євгенія померла в 1998-му. Доказів іншого так ніхто й не подав. Чи правда це була — чи зручна зброя в потрібний момент — кожен вирішував для себе сам.
Смерть патріарха Філарета 20 березня 2026 року
Дев’ятого березня його забрала швидка. Стан — важкий, потім трохи краще, потім знову вниз. 20 березня серце зупинилося.
Митрополит Єпіфаній написав про це того ж дня. Відзначив внесок у незалежність Церкви, попросив молитися. Тепло — ні, але й без кепкування. Після 2019-го їхні стосунки були так собі, всі це знали.
Заповіт Філарет склав ще в 2025-му. Просив відспівати архієреями УПЦ КП. Просив про єднання. Поховали в Києві.
Що він залишив після себе
Тисячі рукоположень. Сотні храмів. Люди, які і досі вважають себе його парафіянами.
І той крок у 1992-му — коли можна було не робити, коли простіше було лишитись у системі й жити спокійно. Він не лишився.
У 2019-му отримав Героя України. Заслужено чи ні — досі сперечаються. Але людиною зручною він точно не був ніколи.
