Держкіно публікує новину, яка для когось стане просто інформацією, а для когось — сигналом про зміни. Кабінет Міністрів України оновив склад Ради з державної підтримки кінематографії.
Що це означає? А те, що людина, яка ще вчора мала право голосувати за виділення мільйонів гривень на кінопроєкти, сьогодні цього права вже не має. І навпаки.
Також читайте: Українські стримінги знімають свої серіали: хто і що
Що саме змінилося в складі Ради
Розпорядження № 58-р — коротке, лаконічне. Одна людина виходить, одна входить. Але за цією простотою стоїть багато чого.
Хто вийшов: Андрій Осіпов. Продюсер, а з недавнього часу — очільник Держкіно. Логічно, чи не так? Людина керує організацією, яка фінансує кіно, і водночас сидить у раді, що це фінансування розподіляє. Конфлікт інтересів? Можливо. Тому й вивели.
Хто увійшов: Володимир Войтенко. Кінознавець, головний редактор часопису “Кіно-Коло”. Людина, яка знає українське кіно не з боку продюсування чи зйомок, а з боку критики та аналізу. Теоретик, так би мовити.
І от питання: чи зміниться щось від того, що замість практика прийшов теоретик? Чи це просто формальна заміна?
Хто такий Володимир Войтенко
Для тих, хто не в темі українського кіномейнстріму, ім’я може бути незнайомим. Але в професійних колах Войтенко знають добре.
Кінознавець. Критик. Журналіст. Головний редактор “Кіно-Кола” — видання, яке пише про українське та світове кіно. Не рецензії на кшталт “подивився — сподобалося”, а серйозні аналітичні тексти.
Войтенко — це людина, яка дивиться кіно професійно. Розуміє драматургію, візуальну мову, режисуру. Може оцінити не лише комерційний потенціал фільму, а й його художню цінність.
Чи добре це для Ради? З одного боку — так. Бо теоретичний погляд може допомогти побачити те, що практики пропускають. З іншого — теоретик не завжди розуміє практичні виклики виробництва. Але побачимо.
Чому вивели Андрія Осіпова
Офіційна причина не озвучена. Але логіка зрозуміла.
Осіпов зараз очолює Держкіно. Це державна структура, яка управляє бюджетними коштами на кіно. А Рада — це орган, який ухвалює рішення, куди саме ці кошти підуть.
Уявіть ситуацію: людина керує інституцією, яка виділяє гроші, і водночас голосує в раді, що розподіляє ці самі гроші. Навіть якщо все чесно — виглядає сумнівно.
Тому Осіпова вивели. Це крок до того, щоб уникнути конфлікту інтересів. Принаймні формально.
Хто ще сидить у цій Раді
А тепер повний список. Бо важливо розуміти, хто саме вирішує долю українського кіно.
Галина Вярвельська — юристка. Людина, яка має розбиратися в правових аспектах контрактів, авторських прав, угод. Важливо, бо кіновиробництво — це купа юридичних документів.
Акім Галімов — продюсер. Практик. Знає, як збирати команду, шукати гроші, організовувати процес. Розуміє, що реально працює, а що — лише красиво звучить на папері.
Ірина Заря — демонстраторка. Тобто людина, яка працює з кінопоказом. Знає, які фільми йдуть у прокаті, що дивляться глядачі, як влаштований ринок.
Володимир Мула — режисер-постановник і продюсер. Ще один практик. Людина, яка стояла на майданчику, знімала кіно. Розуміє процес зсередини.
Аркадій Непиталюк — режисер-постановник. Творча особистість. Той, хто думає категоріями образів, сюжетів, художніх рішень.
Денис Тарасов — режисер-постановник. Теж творець. Теж знає, як робиться кіно від сценарію до фінального монтажу.
Олександр Шпилюк — економіст і кінознавець. Цікаве поєднання. Людина, яка може оцінити фінансову складову проєкту і водночас його художню вартість.
І тепер до них приєднався Володимир Войтенко — кінознавець. Восьма людина в раді.
Що робить ця Рада взагалі
Для тих, хто не в курсі: Рада з державної підтримки кінематографії — це не просто назва. Це реальна влада.
Саме ця рада вирішує, які кінопроєкти отримають державне фінансування. Фільм подається на пітчинг — презентацію проєкту. Режисери, продюсери розповідають про свою ідею, показують тізери, пояснюють бюджет.
А потім Рада голосує. Підтримати чи ні. Дати гроші чи відмовити.
І от уявіть: у вас є ідея фільму. Ви працювали над сценарієм місяці. Зібрали команду. Підготували документи. Прийшли на пітчинг. І ваша доля — в руках цих восьми людей.
Якщо вони скажуть “так” — ви отримаєте мільйони на виробництво. Якщо “ні” — шукайте інші джерела фінансування або забудьте про проєкт.
Чому навколо Ради постійно скандали
А тепер найцікавіше. Ця Рада — це не лише про гроші. Це ще й про конфлікти.
- Перевищення повноважень. Попередній склад Ради працював довше, ніж мав право. Строк повноважень закінчився, а вони продовжували приймати рішення. І це стало підставою для судових позовів.
Уявіть: ваш проєкт відхилили. А потім виявляється, що люди, які його відхилили, взагалі не мали права голосувати. Юридичний нонсенс. - Непрозорість критеріїв. Чому один фільм отримує фінансування, а інший — ні? Критерії існують, але вони розмиті. І часто здається, що рішення приймаються суб’єктивно.
- Конфлікт інтересів. Коли в раді сидять продюсери, які самі подають проєкти на фінансування, виникає питання: чи немає тут “своїх”?
- Відкриті звернення кінематографістів. Не раз представники кіноспільноти писали листи до уряду з вимогами змінити підходи, оновити склад, зробити процес прозорішим.
І от зараз — чергове оновлення. Чи вирішить воно проблеми? Питання відкрите.
