Фінал Нацвідбору на Євробачення-2026. Двадцять виконавців. Хтось із потужними продакшенами, хтось із модними треками. А під номером 10 — фольклорний гурт ЩукаРиба.
Несподівано? Еге ж. Бо фольклор на Євробаченні — це завжди ризик. Європа звикла до попу, електроніки, шоу. А тут — традиційна музика.
Але саме в цьому і є інтрига.
Також читайте: Хто тепер у Раді з держпідтримки кіно: нові зміни
Хто такі ЩукаРиба і чому вони на Євробаченні
Почнемо з основ. ЩукаРиба — це не поп-гурт, який вирішив додати фольклорних мотивів для екзотики. Це справжній фольклорний колектив.
Що вони роблять? Відтворюють автентичне звучання української традиційної музики. Ті самі пісні, які співали наші прабабусі. Ті самі інструменти, ті самі мелодії. Без сучасних аранжувань, без синтезаторів.
І от раптом — Євробачення. Конкурс, де виграють запам’ятовувані хуки, яскраві костюми, потужні вокали. Де треба за три хвилини зачепити мільйони глядачів, які не розуміють твоєї мови.
Навіщо їм це? Відповідь проста: щоб показати, чим Україна унікальна. Не копіювати західні тренди, а принести своє. Автентичне. Справжнє.
Пісня “Моя земля”: про що вона
Трек називається “Моя земля”. І це перший у доробку гурту повністю авторський твір. До цього вони грали те, що передавалося з покоління в покоління. А тут — написали самі.
Хоча “написали самі” — не зовсім точно. Бо працювали з композитором Ярославом Татарченком, музикантом Tony Stenko, а текст створила поетеса Дар’я Лісіч. Команда, так би мовити.
Про що пісня? Про відчуття дому. Про повернення до коріння. Про цінність свого, рідного. У контексті Євробачення — це звернення до українців у світі. Але водночас — універсальний меседж для всіх: поважай свою землю, свою історію.
Звучить патріотично? Так. Але не нав’язливо. Не як гасла, а як особиста історія. Як розмова з серцем.
Як фольклорний гурт потрапив до фіналу Нацвідбору
А тепер цікава частина. Як взагалі артисти, які грають традиційну музику, опинилися в списку фіналістів?
Ярина Сізик і Степан Андрущенко, учасники гурту, розповіли в ефірі Радіо Промінь: все почалося з одного ранку та повідомлення “Час настав”.
Що це означало? Що вони вирішили спробувати. Подати заявку. Зробити те, чого раніше не робили — вийти на поп-сцену зі своїм фольклором.
І от — вони в фіналі. Серед двадцятки відібраних. Без багатомільйонних команд, без тікток-формул, без трендових продюсерів.
Як? Можливо, саме тому, що вони інші. Бо серед моря попсових треків їхня заявка виділялася. Автентичністю. Щирістю.
Чому фольклор на Євробаченні — це ризик
Давайте чесно: Євробачення — це не про фольклор. Історія конкурсу показує: виграють зазвичай пісні, які легко запам’ятати, які можна заспівати після першого прослуховування.
Фольклорні елементи іноді працюють. Згадайте Go_A з “Шумом” у 2021-му. Вони поєднали електроніку з українськими мотивами — і вийшло потужно. П’яте місце на конкурсі, величезний резонанс.
Але там був баланс. Сучасне звучання плюс традиції. А ЩукаРиба — це чистий фольклор. Або майже чистий (бо “Моя земля” все ж авторська, з елементами сучасного виробництва).
І от питання: чи готова Європа це почути? Чи зрозуміють вони, про що пісня, якщо не знають мови? Чи не буде це занадто специфічним?
Ризик є. Але якщо не ризикувати — не виграєш.
Що говорять самі учасники гурту
Ярина Сізик та Степан Андрущенко пояснюють свою мотивацію просто: вони хочуть говорити про цінність свого. Про те, що робить Україну унікальною.
“Наш гурт передусім займається збереженням традиційної культури. Ми говорим про органічне існування в сучасному просторі найкращих її проявів: музики, мистецтва. І саме про цінність свого, про те, що нас вирізняє і чим ми унікальні, — співатимемо на Нацвідборі”, — кажуть вони.
Без пафосу. Без претензій. Просто хочуть показати світу справжню Україну. Не адаптовану під західні смаки, а таку, якою вона є.
І знаєте що? Це чесно. Це щиро. І можливо, саме цього зараз не вистачає на Євробаченні — щирості.
